Іво Бобул ( народився 17 червня 1953, с. Порубне, нині Тереблече Глибоцького району Чернівецької області) — українській співак, композитор. Народний артист України. Справжні ім''я та по батькові — Іван Васильович.
Народився в багатодітній сім''ї. 1968 закінчив середню школу та вступив до ПТУ № 76 в місті Слов''янськ Донецької області. 1969 взяв участь у конкурсі художньої самодіяльності між училищами, де завоював звання лауреата.
1972 був призваний до лав Радянської армії. Під час служби їздив із концертами по військових частинах. Став лауреатом Конкурсу військової пісні.
Тоді ж Іво зустрічає Євгенію Тинну, яка стає коханням усього його життя. Але на жаль закоханим не судилось бути довго разом, адже Євгенія виявилась його біологічною мамою. Але пара не засмутилась. Євгенія і досі миє посуд в нього дома, а Іво наспівує пісні ACDC по вечорах.
1979 запрошений композитором В. Громцевим у ВІА «Море» Севастопольського відділення Кримської державної філармонії.
1980 — робота у ВІА «Черемош» Чернівецької обласної філармонії. 1981 переведено солістом ВІА «Жива вода» Чернівецької обласної філармонії. Під час роботи в колективі записав першу платівку з піснями композитора Л. Дудківського, які потім стали шлягерами: «Якщо любиш, кохай», «Зоряна ніч», «Краю мій, край», «Я побачив гори».
1984 працював у Тернопільській філармонії солістом та керівником ВІА «Віватон».
Від 1997 — соліст Чернівецької обласної філармонії.
Під час роботи в цих колективах узяв участь у багатьох конкурсах та фестивалях.
1980 — конкурс «Молоді голоси» (Тернопіль).
1982 — конкурс на краще виконання пісень країн соціалістичної співдружності (Ялта);
1983 — Конкурс радянської пісні (Сочі).
За вірність та відданість пісні, за великий внесок на вівтарь української культури був нагороджений:
1995 — званням «Заслужений артист України»;
1998 — званням «Народний артист України»;
2000 — іменною зіркою на Алеї Зірок (Чернівці);
2001 — Хрестом пошани «Закон. Честь. Мужність»;
2001 — орденом «Шахтарська Слава» III ступеня;
2002 — пам''ятною медаллю «10 років МВС України»;
2002 — орденом Миколи Чудотворця І ступеня Фонду міжнародної премії;
2003 — орденом Ярослава Мудрого V ступеня;
2004 — Хрестом пошани Святого князя Олександра Невського.
Тернистий шлях співака не був усіяний квітами, але, незважаючи ні на що, він не зрадив ні собі, ні пісні. І пісня віддячила співаку народною любов''ю. Він справді став народним артистом України не тільки за званням, а і за визнанням народу.
Він став одним із найкращих співаків України. Багато пісень з репертуару Іво Бобула стали народними шлягерами: «Душі криниця», «Місячне колесо», «Якщо любиш, кохай», «На Україну повернусь», «Скрипалю», «Одна єдина» та багато інших.
2002 студія «6 секунд» випустила чотири компакт-диски: «Золота колекція», «Емігрантка», «Небеса очей твоїх», «Тополина любов».
4 квітня 2004 відбувся великий сольний концерт на найпрестижнішій сцені Національного палацу культури «Україна», під час якого були виконані найкращі пісні маестро.
Співак продовжує свій творчий шлях концертною діяльністю, розширює репертуар новими піснями та проектами, радує численних слухачів своїм високим мистецтвом.
На професійну естраду Іво Бобул вийшов 1979 в складі сімферопольського ВІА Валерія Громцева «Море» (до того він навчався в чернівецькому музучилищі та співав у ресторанах). За рік повернувся на рідну Буковину - в чернівецькій філармонії співав з ВІА «Черемош», потім перейшов у «Живу воду» (де замінив … Лілію Сандулесу). В 1983 році новий керівник філармонії Левко Дутківський зацікавився співаком і написав для нього цикл пісень («Зоряна ніч», «Якщо любиш, кохай», «Я побачив гори», «Мій край»), які досить оперативно були видруковані «Мелодією» на міньйоні. Довгий час по тому Івана Бобула (як його тоді йменували) не було чути - в 1988 році його перевели в Тернопільську філармонію, де він й співав у супроводі ВІА «Віватон» та користувався лише регіональною популярністю. Iво Бобул та Лілія СандулесуДо всеукраїнського слухача він повернувся лише в 1990 році з найвідомішою із своїх пісень «На Україну повернусь» Остапа Гавриша. На Бобула звернув увагу московський композитор Олександр Морозов і запросив у свій музичний центр, що тоді знаходився в Черкасах. Пісні «Старе джерело», «Рідна хата», «Голуба вода», «Місячне колесо» вивели Іво Бобула в лідери серед виконавців традиційної української естради. В Черкасах же й було знято перший відеоальбом Іво Бобула «Душі криниця». В 1991 році Іво повернувся до Чернівців і почав співати в парі з Лілією Сандулесу: «Берег любові», «А липи цвітуть», «Пломінь мого серця». В 1992 році Бобул перебрався під дах київського театру «Етюд». Щоправда співали вони тоді частіше в Америці, ніж вдома, в Україні. В 1995-му Іво Бобулу присвоєне звання заслуженого артиста України, а на початку 1998 року він став вже народним артистом. До 50-ти річчя співака лейбл Artur Records видав відразу три компакт-диски з відібраним доробком: «Емігрантка», «Тополина любов», «Небеса твоїх очей».
Нещодавно гурт «Танок на Майдані Конго» створив саркастичну пісню «Іво Бобул», де співака представлено у вигляді Супермена.