Аккорды к песне ​Лінія Маннергейма — Південно-Західна Залізниця

 
Hm G F# 
 
Куплет 1: 
Південно-західна залізниця, 
Третя ночі, година рання. 
На два вагони одна провідниця 
Забезпечує пересування. 
 
Ходить, ніби Матір Тереза, 
Непевна, як погода осіння, 
Блукає — темна і нетвереза, 
Розганяючи сновидіння. 
 
Куплет 2: 
Я лежу в глибині вагона, 
Приречено, мов шахтар у забої, 
Везу пакет з головою Пітона — 
Чорного хіміка з Лозової. 
 
Колись він був королем гідравлік, 
Мав постачальників за кордоном, 
Жив як міг, контролюючи трафік 
Між Тирасполем та Краснодоном. 
 
Куплет 3: 
Труїв своїм щемким сурогатом 
Молдаван та різних узбеків, 
Навіть був колись депутатом 
По мажоритарному від есдеків. 
 
Куплет 4: 
Ось тепер я не сплю, хоч пізня година 
Й сни підступали до мене тричі, 
І слухаю, як його щетина 
Далі росте на його обличчі... 
 
Куплет 5: 
— Ну як ти, брат? — питаю. — Проспався? 
Може, тобі сигарет нарити? 
— Та ладно, — відказує він, — не парся — 
З моїми проблемами тільки курити. 
 
Куплет 6: 
— Страшно, — питаю, — з того боку? 
— Не страшно, — каже, — просто незвично. 
Страшно було минулого року, 
В Ростові, коли спалили шашличну. 
 
Куплет 7: 
А тут — ніби щось тобі не вернули, 
І пам'ять волочиться, мов парашути. 
Ходиш і забуваєш минуле, 
Забуваєш — і не можеш забути... 
 
Куплет 8: 
Лише відчуваєш останнім нервом, 
Зубами і складками жировими 
Тонку межу, що проходить небом 
Між живими і неживими. 
 
Куплет 9: 
Тому вези мене, брат, додому, 
В тихому, наче спів, вагоні, 
Вези мою безкінечну втому 
І спомини мої невагомі. 
 
Куплет 10: 
Віддай мене товаришам по зброї, 
Нехай ці печальні п'яні бандити 
Тепер вирішують поміж собою, 
Що з головою моєю робити. 
 
Куплет 11: 
Нехай пам'ятають усі мої звички, 
Голосу мерзлі глибокі озера 
І легені — чорні, як рукавички 
Побитого безнадійно боксера. 
 
Куплет 12: 
Скажи тій жінці, що вміла любити, 
Нехай виходить з печалі своєї. 
Все, що я міг для неї зробити — 
Це померти подалі від неї. 
 
Куплет 13: 
Така тепер між нами різниця. 
Вклади сигарету мені до рота. 
Смерть, вона як оця провідниця — 
Для неї це просто чесна робота. 
 
Куплет 14: 
Теплі сни, випадкові дати. 
Все, що ти встиг запам'ятати, 
Все, що побачити довелося, 
Живе по смерті, ніби волосся. 
 
Куплет 15: 
Поговори зі мною, братка. 
Палений найк, стара арафатка. 
Ніч пливе, сутінь хитається, 
Повітря вдихається, видихається.